Резолюция круглого стола «Гепатит С в Украине: непризнанная эпидемия»

Текст резолюции круглого стола «Гепатит С в Україні: невизнана епідемія. Правовий, медичний та соціальний аналіз» — совсем скоро он попадет в Министерство здравоохранения. А самое главное на повестке дня — попасть в рабочую группу Министерства, тем более, что они уже заявили о том, что Министерство «розпочало активну співпрацю з громадськими організаціями в напрямку здійснення поставлених задач«.

«05» вересня 2009 р.
м. Київ

РЕЗОЛЮЦІЯ

про негайне прийняття необхідних заходів щодо запобігання поширенню гепатиту С в Україні та подолання наслідків хвороби

Ми, учасники круглого столу «Гепатит С в Україні: невизнана епідемія. Правовий, медичний та соціальний аналіз», який відбувся 5 вересня 2009 року, представники громадських організацій, лікарі, юристи в результаті проведеного обговорення дійшли таких висновків:

1. Ситуація, яка склалася з захворюваністю на вірусний гепатит С в Україні є загрозливою. За оцінками експертів, не менше ніж 3% населення України інфіковані вірусом гепатиту С (ВГС). Проте, в державі немає відповідної нормативної бази з питань діагностики, лікування та профілактики вірусних гепатитів. Дотепер використовується морально застарілий наказ МОЗ СРСР (1989 рік, № 408), де про ВГ С навіть не згадується.
2. Лише донори та призовники з усіх груп населення підлягають обов’язковому обстеженню на наявність маркерів ВГС-інфекції згідно з нормативними документами. Будь-якого документу, в якому були б передбачені та рекомендовані такі обстеження для осіб з груп ризику в Україні не існує.
3. В державі відсутній комплексний (уніфікований) підхід до регламентації чи вдосконалення систем профілактики, діагностики та лікування ВГС.
4. Доступ до комплексної клініко-лабораторної діагностики та лікування хвороби обмежений передусім економічним фактором та, нерідко, відсутністю кваліфікованих спеціалістів.
5. Лише деякі групи населення (постраждалі від аварії на ЧАЕС та ВІЛ-інфіковані) можуть отримати етіотропну (антивірусну) терапію ВГС-інфекції на безоплатній основі. Інші категорії населення не мають не мають змоги отримати лікування за рахунок держави.
6. Через відсутність комплексної державної програми протидії поширення гепатиту С в Україні, в регіонах розробляються власні обласні та місцеві програми профілактики, діагностики та лікування гепатиту С в області/місті. Але лише в 9 областях з 25 були виділені на це кошти, при чому кількість хворих, пролікованих за кошти обласних та місцевих бюджетів незначна, та є значно меншою за реальну потребу.

З метою вдосконалення існуючої системи діагностики, лікування та профілактики ми рекомендуємо МОЗ України:

1. Привести у відповідність до міжнародних стандартів нормативну базу з питань діагностики, лікування та профілактики вірусних гепатитів;
2. Створити міжвідомчу робочу групу для розробки проекту державної програми профілактики, діагностики та лікування вірусного гепатиту С в Україні із залученням організаторів охорони здоров’я, експертів, представників міжнародних організацій;
3. Розробити рекомендації для всіх громадян, а особливо для груп ризику (медичні працівники, вагітні, діти, хворі на туберкульоз, хворі на хвороби печінки, хворі, яким проводять гемодіаліз, ВІЛ-інфіковані, працівники секс-індустрії, ув’язнені тощо) про проходження скринінгового обстеження;
4. Розпочати роботу над проектом програми профілактики, діагностування та лікування вірусного гепатиту С в Україні, яка передбачить комплекс заходів для обмеження розповсюдження інфекції та її негативних медико-соціальних наслідків, лікування хворих на рівні сучасних досягнень світової медичної науки;
5. До прийняття комплексної державної програми впровадити програму з інформування населення та, особливо, груп ризику щодо профілактики, діагностики та лікування гепатиту С.

Підписи:

Боброва Анна, Спеціаліст з лікування ВІЛ/СНІД/ІПСШ Бюро ВООЗ в Україні
Тимошевська Вікторія, Директор програми МФВ «Громадське здоров’я»
Мороз Лариса, Завідуюча кафедрою інфекційних хвороб Вінницького Національного університету, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор
Сергеєва Тетяна, Провідний науковий співробітник лабораторії епідеміології парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції ДУ „Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського АМН України”, доктор медичних наук
Анастасій Ігор, Лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Богомольця
Троцька Ірина, Заступник головного лікаря з медичної частини Сумської обласної інфекційної клінічної лікарні ім. З.Й. Красовицького, обласний інфекціоніст Сумської області
Рябіченко Володимир, Завідувач гепатологічного центру Сумської обласної інфекційної клінічної лікарні ім. З.Й. Красовицького
Онищенко Вікторія, Виконавчий директор ГО «Ініціатива допомоги хворим на вірусні гепатити «Долкар»
Семешко Роман, Голова Громадської організації «Молодіжна Спілка юристів» (м. Чернігів) Леженцев Костянтин, Керівник відділу лікування ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»
Студілко Алла, ГО «Джерело надії», Вінниця
Супрунюк Валентина, ГО «Олімп», Тернопіль
Ярославська Аліна, Кіровоградська обласна благодійна організація «Відкрите серце»
Ткаченко Вікторія, Комсомольська міська громадська організація «Центр розвитку дитини і сім’ї «РОДІС»
Тимофєєва Ліана, Запорізька ініціативна група за збереження життя людям, які живуть з діагнозом гепатит С
Клімова Анна, Запорізька ініціативна група за збереження життя людям, які живуть з діагнозом гепатит С
Алєщєнко Антон, Сумська обласна молодіжна громадська організація «Матриця»

Статьи по теме:

• Фоторепортаж с круглого стола «Гепатит С в Украине — непризнанная эпидемия»
• Формируем сеть организаций, которые будут бороться с гепатитом С в Украине
• Почему острый гепатит С есть, а хронического — нет?
• Зупинити епідемію та вилікувати хворих!
• Відкритий лист з приводу ситуації з вірусними гепатитами в Україні