Вопрос и ответ на сайте Совета защиты прав и безопасности пациентов

Вопрос: В стране миллионы людей больных страшным, коварным, смертельным заболеванием : гепатит С. Официальные органы здраавоохранения отрицаю наличие этой проблеммы и не предлагают путей ее решения. Болезни эта заканчивается в течении 5-10 лет развитием цироза печени, а затем смертью или пересадкой печени.
Заболевание поддается лечению, но курс лечения стоит порядка 25 тыс долларов. Простому человеку это лечение недоступно, хотя оно гарантированно протоколом лечения утвержденным минздравом в приказе № 271 від 13.06.2005.
Как добится получения препаратов для того чтобы остановить болезнь и спасти свою жизнь?
Как защитить себя тем кто еще не болен, но рискует заразится в наших больницах, где царит халатность и нищета?
Кто ответит за эпидемию гепатита С и ее последствия на Украине. Почему столько шума вокруг вымышленной проблему куринного гриппа и абсолютно никакого внимания вышеописанной проблемме?

Ответ:
«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави»(стаття 3 Конституції України).
Стаття 49 Конституції закріплює право кожного, хто перебуває в Україні, на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Щодо «безоплатності» медичної допомоги існує рішення Конституційного суду від 29 травня 2002 року N 10-рп/2002, справа N 1-13/2002 (за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України “у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно»). Відповідно до даного рішення «…медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.»
Отже, посилаючись на Конституцію, як основний Закон України, норми якої є нормами прямої дії, та рішення Конституційного Суду, можна отримати безоплатну медичну допомогу в державних та комунальних закладах охорони здоров’я.
Відповідно до статті 35 Основ законодавства України про охорону здоров’я Держава гарантує подання доступної соціальної прийнятної первинної лікувально-профілактичної допомоги як основної частини медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Первинна лікувально-профілактична допомога подається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики.
Спеціалізована (вторинна) лікувально-профілактична допомога подається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.
Високоспеціалізована (третинна) лікувально-профілактична допомога подається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко зустрічаються.
При наданні медичної допомоги, лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров’я, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявності ризику для життя і здоров’я.
Пацієнт має право знайомитися з історією своєї хвороби та іншими документами, що можуть слугувати для подальшого лікування. В особливих випадках, коли повна інформація може завдати шкоди здоров’ю пацієнта, лікар може її обмежити. В цьому разі він інформує членів сім’ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Таким же чином лікар діє, коли пацієнт перебуває в непритомному стані (стаття 39 Основ…).
Згідно Наказу МОЗ № 819 від 12.12.2006р. «Про організацію гастроентерологічної допомоги населенню України» в Україні на базі республіканської, обласних, міських та районних поліклінік мали бути створені гастроентерологічні кабінети або окремі гастроентерологічні центри, одним із завданням яких було аналіз і лікування хворих на гепатит.

У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Захист своїх прав можна здійснити через подання позову до суду, заяви до прокуратури та управління міністерства охорони здоров’я у відповідній області чи безпосередньо до самого міністерства.

З приводу вірусної епідемії, то відповідно до норм законів «Про забеспечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» заклади та установи охорони здоров’я незалежно від форм власності, суб’єкти підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою, ведуть реєстрацію та облік інфекційних хвороб і подають відповідні статистичні звіти. Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, порядок ведення їх обліку та звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 157, гепатит С підлягає реєстрації та обліку).

Бажаю здоров’я!!!

Источник — http://www.medlaw.org.ua/?page=forum&message_id=4420070824153434.000&p=1

Статьи по теме:

• наш вопрос Министру здравоохранения Украины